О здравомысллии...
Инок59
Кровавая стезя, минуй чело РОССИИ!!!
Не пережить нам хаос перемен.
Слюною брызжут новые мессии,
Но их призывы:- череда измен.
Купились за бесстыдные игрушки,
Честь разменяв за призрачную стать.
Продали РОДИНУ за жалкие полушки,
А золотой червонец мает тать.
Неужто мы подобием «народца»,
В «прошлом лице» в историю войдём.
Согласно воле чуждых инородцев,
Безмолвными рабами ниц падём.
Когда ж сплотимся пред лицом напасти,
Грудь осенив БОЖЕСТВЕННЫМ перстом.
Из душ отринем низменные страсти,
Чтоб человеком зваться не «скотом».
Ведь поглотит миг жизни бесконечность,
Никто не вечен, всюду смрад и тлен.
Тех кто живёт бездумно и беспечно,
В прах перемелет жернов перемен.
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Проза : Ясени - Мучинский Николай Це моє найперше оповідання. Викладена в нему історія реальна. Її розповів мені одного разу, коли приїзжав на курси підвищення кваліфікації в наш педуніверситет, мій рідний брат, він працював на той час учителем однієї з сільських десятирічок. В цей день брат заночував у мене. Сімя моя на той час була в селі і ми мали змогу майже цілу ніч розмовляти. Реальний Микола якийсь час був його учнем. Запитання в брата, до мене, після розповіді цієї трагічної історії, було таке: "Скажи мені чому так сталось? Я напевне не знаю в своєму житті людини, яка б більше за Миколу любили Бога і ось такий результат. Миколи нестало, така страшна смерть, і в ще досить в молодому віці.Чому такі хороші люди, які до того ще й люблять Бога - гинуть, а всяка погань процвітає? Ви можете догадуватись, що я йому відповів. Та коли він пішов вранці на заняття, я взяв ручку і написав цю історію.
Можливо її потрібно було б тепер підправити. Та я не хотів, а оце недавно, перечитав її знову і добавив в кінці буквально чотири рядочки. Не знаю чи в Миколи були сини, та знаю в Господа вони точно є.
